?

Log in

No account? Create an account
апавп

Борщівська вишивка

 В один із днів ми поїхали до Коломиї, де завітали до музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. В той час там відбувалась виставка тернополянки Віри Матковської, яка вже протягом 20 років збирає сорочки з борщівською вишивкою.
Якщо вам колись доводилось чути це словосполучення, то ви, певно, знаєте, що борщівська вишивка є унікальною і не схожа на жодну вишивку в світі. По-перше, в цій вишивці збереглись стародавні традиційні техніки, які більше ніде не використовуються. Це не звичні нам «хрестик», «гладь» або «низанка», а значно складніша «колодочка». Хтось порівнює її з різьбою по дереву, а мені вона здалася схожою на килим вишитий на тканині. (Я вже знайшла опис цієї техніки в книжці пані Віри, але ще не було часу «в’їхати” ЯК це робиться) По-друге, борщівська вишивка відрізняється незвичною кольоровою гаммою: в ній домінує чорний колір. З кольором пов’язана стара легенда, начебто колись давно татарська орда напала на місцеві села і знищила майже усіх чоловіків. І тоді жінки, що залишились, дали клятву вишивати на знак жалоби виключно чорними нитками, аж поки не виросте 30 нових поколінь.
Борщівська сорочка має чітку тридільну систему розміщення узорів на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита – уставка, під нею – морщинка, тобто підуставкова смуга вишивки і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка залежно від розміщення косих чи прямих вишитих смуг носила конкретні назви. За орнаментами і кольорами можна було впізнати, з якого села дівчина чи жінка. Так, наприклад, у селах Ніврі, Кривчому, Гермаківці крім чорного у вишивках був синій колір; у Борщові, Стрілківцях, Іване-Пустому – фіолетовий, у Юр’ямполі, Шишківцях, Королівці – вишневий, у Шупарці – зелений.

Я вперше бачила так близько борщівську сорочку. Раніше думала, що то повинно бути надто траурно, а виявилось дуже таки піднесено, хоча і строго. Разом з розшитим кептариком та коралами жінка в такому вбранні може мати вигляд королеви.

На виставці не було жодної сорочки, яка б повторювала іншу. При вишиванні однієї сорочки майстрині, як правило, використовували не менше двох різних технік. Про зворотній бік вишивки я краще взагалі промовчу, бо зараз мало хто з майстринь, що продають свої вироби на ринках, роблять такий зворотній бік. А тут стежок до стежка і ніяких вузликів! 

На виставці можна було зробити невелику фотосесію, чим ми і скористались. ))) Не судіть строго. Вже згодом подумала, що краще б було заплатити гроші, та пофотографувати ту красу окремо. )))
І ще скажу, що й важкі ж вони!









 

Comments

как интересно! спасибо!
Для меня твой журнал становится просто ликбезом :).
Дякую, Віко!
Я аж, того, зніяковіла від твоїх слів. )))
да борщівки вони такі, вражаючі:)
хоча якщо чесно я вже трохи "втомилась" від борщівок як і від буковинської вишивки. Їх багато і вони всюди:)) (за це я заслужила репутацію злобного скептика:). Мені зараз набагато більше подобається вишивка центральної України. Її значно менше збереглось і тиражується, але красою вона нічим не поступається.
а ще у мене бісерна є вишиванка, важка - не то слово:))) колись мені розказували що в Карпатах дівчатам на весіллі з заду вішали противагу:))) щоб вони могли встояти у всій весільній "збруї":)
краса! на жаль, справжных таких вишиванок не бачила в житты, тыльки - стилызацыъ